Знайомство з омріяною Норвегією

Кожна людина має перелік країн, які вона найбільше хотіла б відвідати. Такий перелік у мене вже давно очолювала Норвегія – країна кришталево чистих фіордів, річок, водоспадів і величних гір, країна нащадків сильних і сміливих вікінгів, країна з особливою філософією життя.

Оскільки Норвегія вважається однією із найдорожчих країн світу, поїхати туди здавалося майже неможливим. Однак мені всміхнулася удача. Українсько-скандинавський центр, студентом якого я є, оголосив конкурс до новорічно-різдв’яних свят. Головним призом була подорож у Норвегію. Звичайно, я не міг змарнувати такого шансу та взяв участь у конкурсі. Потрапивши у фінал, під час Скандинавського Різдва, заходу організованого центром, я з легкої руки Наталі Іліщук став одним із двох переможців (ще одним переможцем стала також студентка центру Ліана Бриндзак). Я не міг повірити у своє щастя. Моя мрія збулася! Разом із організатором і просто чудовою людиною Анастасією Антоник ми узгодили всі організаційні питання. Залишалося лише чекати 19 квітня, коли власне й мала розпочатися наша мандрівка у країну тролів.

І ось настав цей заповітний день. Я, Ліана та моя дружина Наталя Гелий, яку Анастасія Антоник дозволила взяти зі собою (за що я їй безмежно вдячний!), зустрілися у Львівському аеропорту. Хвилювання від очікування зустрічі з Норвегією просто зашкалювали.

Літак Львів-Гданськ, Гданськ-Осло… І ось вона, омріяна Норвегія!

Наша подорож розпочалася із Осло – сучасного, мультикультурного і  надзвичайно комфортного міста. Незважаючи на те, що це – столиця, в Осло надзвичайно тихо і якось по-домашньому затишно. Ніхто не кричить, не лається, ніхто нікуди не поспішає. Люди ввічливі і толерантні.

В Осло гарно поєднується сучасна і стара архітектура. Деякі вулиці чимось нагадали мені центральну частину Львова.

У столиці Норвегії є багато унікальних музеїв, серед яких Музей Мунка, Музей Нобелівської Премії миру, Природничий музей, Ботанічний сад Університету Осло та інші.

Найцікавіші музеї, присвячені історії Норвегії, розташовуються на півостріві Bygdøy. Туди можна дібратися як автобусом, так і невеликим корабликом (безкоштовний проїзд на обох видах транспорту покриває Oslo Pass – туристична картка Осло). На Bygdøy можна помилуватися не лише неймовірною красою природи і казковими будиночками у скандинавському стилі, а й відвідати Норвезький музей історії культури (це як наш Шевченківський гай – тільки набагато більший), Музей кораблів вікінгів, Норвезький Морський музей, а також музей Кон-Тікі та Музей Фрама, присвячені відомим норвезьким морським експедиціям.

Оскільки під час поїздки нас супроводжувала тепла і сонячна погода, прогулянка центральною частиною Осло приносила неабияке задоволення. Величний Королівський палац, будівля Стортингу (парламенту Норвегії), Кафедральний собор Осло…

У декількох сотнях метрів від центральної вулиці Карла Йогана розташовується будівля міської ради Осло та популярна серед туристів набережна Aker Brygge. Саме Aker Brygge була нашим найулюбленішим місцем відпочинку. Чисте повітря з-над Ослофьорду, чайки, легкий вітерець дарували відчуття спокою і безпеки.

Перші чотири дні мандрів промайнули як один. На черзі був переїзд у друге за величиною місто Норвегії, «ворота норвезьких фйордів» – Берген.

У Берген можна закохатися з першого погляду. Це місто розташоване на узбережжі Берген-фьорду в оточенні гір. Традиційні скандинавські будиночки заворожують. Нам пощастило пожити в одному із них. Зверху вони непримітні, однак всередині – сучасні та дуже комфортні.

Кажуть, Берген – це місто, у якому безперестанку падає дощ. Проте нам знову пощастило, адже погода була тепла і сонячна. Берген – місто для любителів піших прогулянок. Воно невелике, тож у ньому цілком можна обійтися без громадського транспорту. На відміну від Осло, у Бергені ми надали перевагу саме відпочинку на природі. Надзвичайно привітна і доброзичлива норвежка Анн Катрін Сатре влаштувала нам прогулянку містом, а також піднялася з нами на гору Фльоєн, з якої відкривалася чудова панорама на місто. Повертаючись назад у місто, ми мали можливість прогулятися лісом та помилуватися красою норвезьких озер.

Наступного дня нас очікував підйом на найвищу гору Бергена – Ульрікен. Ліниві туристи піднімаються/спускаються з гори на фунікулері, однак ми не з таких J. Поклавши у рюкзак з водою і канапками, вирушили у похід. Піднімаючись крутими схилами і «сходами» з каміння, були вражені, як місцеві жителі легко, наче на прогулянці, піднімаються на вершину гори. Хтось біжить «на час». Молоді мамусі і татусі з дітками у «кенгурушках» з легкістю перестрибують із каменя на камінь. Бачили навіть жінку приблизно на п’ятому місяці вагітності, яка наввипередки зі своїм чоловіком спускалася з гори.

Спускаючись із Ульрікен, ми відчули на собі «бергенську погоду» (на яку місцеві не зважали – йшли без парасольок і дощовиків). Почався сильний дощ і додому ми повернулися з мокрими ногами. Однак це аж ніяк не зіпсувало нам настрою і відчуття задоволення від досягнення мети.

У третій, останній день нашого перебування у Бергені, Анн Катрін Сатре запросила нас у гості і приготувала для нас надзвичайну смачну страву з рисом і «torsk» (атлантичною тріскою). Мушу визнати: норвежці знаються на рибі і стравах з риби! За вечерею на терасі традиційного скандинавського будиночка ми поговорили про Норвегію та Україну, поділилися враженнями про нашу поїздку, милуючись краєвидами гір.

Ось і час покидати Берген. Нічний поїзд – і ми знову в Осло. Останній день подорожі. Прогулянка містом з нестримним бажанням оглянути те, що ще не встигли оглянути.

І обіцянка повернутися у Норвегію ще не раз…

Андрій Гелий, студент курсів норвезької мови у Львові

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *