Наскільки великий шок та потрясіння пережило норвезьке суспільство 22 липня 2011 року, ми можемо тільки здогадуватися. Норвегія, яка вже тоді, 9 років тому, небезпідставно вважалася зразком демократії, свободи та інклюзії, потерпіла найбільше масове вбивство на своїх теренах з часів Другої світової війни.

22 липня 2011 року від рук Андерса Брейвіка, 32-річного норвежця радикально правих поглядів, загинуло 77 людей: 8 внаслідок організованого ним вибуху в Урядовому кварталі та 69 через масові розстріли на острові Утьоя (Utøya), неподалік столиці Осло. Важко уявити, як одній людині вдалося спланувати та безперешкодно втілити таку масакру. Проте, прізвище самого Брейвіка в Норвегії згадується вкрай рідко, як пояснюють самі норвежці, 22 липня — це не про нього, це про пам’ять і скорботу за загиблими, про продовження боротьби за свободу і демократію.

“День, який я ніколи не забуду”: наслідки трагедії

Суспільство відповіло на насилля нечуваним гуртуванням. Човни місцевих жителів із сусідніх до Утьої островів стали першими, хто прибув до місця події. Саме їм вдалося врятувати значну кількість молоді, які вплав намагалися втекти з Утьої. Згодом по всій країні покотилися мирні зібрання людей з трояндами та свічками у руках, пізніше їх стали називати “трояндовими ходами”, а підтримка уряду населенням за всю історію держави ще не була такою високою.

Зараз, 9 років по тому, рана ще свіжа, та більше не кровоточить. Норвежці створили цілу низку ініціатив, щоб наступні покоління не лише знали про жахливі події того липневого дня, а також винесли свої уроки для подальшої розбудови суспільства. Всі заходи можна розділити на такі основні напрями:

1. Пам’ять та скорбота

22 липня тепер назавжди особливий день для Норвегії. У цей день у медіа виходять спецвипуски про трагедію, інтерв’ю із сім’ям загиблих, “тими, хто вижив”, про те як змінилося їхнє життя та з якими труднощами стикаються тепер. Більшість респондентів у своїх відповідях вживають фразу: “Це був день, який я ніколи не забуду”.

Фото з архіву Наталі Іліщук: Металеве кільце з іменами загиблих на острові Утьоя. Уквітчане, бо в той день було день народження однієї з них.

Щоб пам’ять ніколи не померла і в майбутніх поколінь, по всій країні досі продовжують відкривати меморіали з іменами загиблих. У встановленні одного з основних, на острові Утьоя, брали участь сім’ї та близькі загиблих. Він знаменує собою велике металеве суцільне кільце, на якому вирізблені імена та вік тих, хто загинув від куль Брейвіка на острові того дня. Середній закарбований на кільці вік —17 років.

2. Молодь та активізм

Основною мішенню трагедії 22 липня стала норвезька активна молодь, яка перебувала тоді в літньому таборі молодіжної організації Норвезької робітничої партії (AUF). На меті у Брейвіка було атакувати минуле (в особі Ґру Гарлем Брюнтланн — першої жінки на посаді Прем’єр-міністра Норвегії, яка того дня виступала на острові), теперішнє (в особі Єнса Столтенберґа, тодішнього Прем’єр-міністра Норвегії і теперішнього Генерального секретаря НАТО, перед чиїм офісом в Урядовому кварталі і було закладено вибухівку) та майбутнє (в особі проактивної молоді AUF, які перебували тоді на острові). Більшості вдалося тоді врятуватися (в той день на острові перебувало всього 564 людини), але водночас вони втратили своїх друзів, рідних та близьких і зазнали важких психологічних травм:від втрат та усвідомлення, що самі перебували за крок до вбивці, на волосині від смерті.

Активна молодь завжди була найвразливішою мішенню нації. Норвезька робітнича партія, як і її прихильники, виступали за пом’якшення становища мігрантів у країні, за мирне співіснування в мультикультурному середовищі, за те, проти чого був Брейвік. Саме тому він вирішив викорінити ті ідеї, замахнувшись на їхніх основних майбутніх реалізаторів. Забігаючи наперед, не вдалося.

Після трагедії жодного із тих, хто вижив, не покинули. Кожному назначали сеанси з психотерапевтами, з якими вони займалися щонайменше два роки. Новостворена організація “Центр 22 липня” запустили програму реабілітації та підтримки тих, кому вдалося врятуватися. Тепер вони навідуються на острів, де сталася трагедія, говорять у школах з учнями про активізм та інклюзію, проводять сесії сторітелінгу, де у деталях діляться своїми спогадами з того дня. Вони навчилися згадувати весь той жах не зі страхом, а зі сміливістю, більшість молоді не відійшла від своєї активної позиції, багато хто з них продовжив свій шлях у політиці на національному чи регіональному рівнях.

3. Погляд у майбутнє

Основне завдання сучасного покоління норвежців —зробити все, аби схоже більше ніколи не повторилося не лише в Норвегії, а взагалі будь-де: через поширення інформації, детальне дослідження того, що відбулося, вивчення причин та наслідків, через підтримку та об’єднання суспільства, а також розвиток державних структур, які здатні протистояти подібним викликам. Вже зараз зроблено чимало.

Центр 22 липня (22. juli-senteret) — інформаційний Центр, заснований у 2015 році в Осло, на меті якого через виставки, лекції та продукцію документальних матеріалів долучатися до поширення інформації про події 22 липня. Основні напрями роботи Центру: організація освітніх програм направлених на норвезьких школярів та підлітків безпосередньо із тими, хто вижив після подій на острові, через психологічну підтримку та залучення їх до сторітеллінгових сесій.

Комплекс на острові Utøya — на місці кафетерію, де безпосередньо збиралися учасники табору, створили ще один музей пам’яті, де зберегли все таким, яким було того дня: сліди від куль на стінах, дерев’яні шиби та кафедра, за якою того дня виступала Ґру Гарлем Брюнтланн, а тепер ще й квіти та портрети загиблих в тих місцях, де їх застрелили. Поруч звели нову будівлю — освітній центр. На острові досі проводять з’їзди молоді AUF, куди приїжджають школярі зі всієї Норвегії і тема 22 липня зокрема та молодіжний активізм в цілому залишаються центральними.

Робота із молоддю за кордоном — Європейський Центр Вергеланда спільно з Утьоя регулярно проводять освітні програми та тренінги з демократії, толерантності та мультикультуралізму. А у 2019 вперше вони провели міжнародну програму для молодіжних лідерів з Європи в підтримку та розвиток демократії та залучення молодіжних лідерів з-за меж Норвегії.

Учасники семінару Турвальда Столтенберґа, першої міжнародної програми на о.Утьоя, разом з Камілою Столтенберґ – донькою Турвальда та сестрою Єнса. На фоні частина комплексу Utøya – кафетерій, де відбувалися розстріли молоді, а тепер музей (фото з архіву Наталі Іліщук).

Зміцнення державних інституцій — “замах на норвезьку демократію” також вказав на низку проблем у правоохоронних органах Норвегії. Річ у тім, що на побутовому рівні норвезька поліція діє прекрасно, про що свідчить завжди високий рівень довіри суспільства до правоохоронних органів, а от до терористичного акту норвежці виявилася зовсім не готовими.

Як показала згодом слідча комісія, яка аналізувала дії правоохоронних органів 22 липня, вже через 9 хвилин поліція отримала інформацію від перехожого Андреаса Улсена, який помітив Брейвіка переодягненого у поліцейську форму та зі зброєю. Улсен навіть повідомив марку, колір та номерні знаки автомобіля на якому пересувався організатор терористичного акту. Оператори прийняли інформацію. Проте, вперше орієнтування на автомобіль Брейвіка Національна служба карного розшуку оголосила лише через 1 годину і 9 хв! За цей час Брейвік встиг проїхати повз утворений в той день затор центром міста та добратисядо острова.

На цьому помилки норвезьких правоохоронних органів не закінчилися. За дві години після вибуху в центрі Осло поліція отримала повідомлення про стрілянину на острові. На місце події крім місцевої поліції виїхали також спеціальний відділ боротьби з тероризмом «Дельта», а згодом на воду спустили швидкісний поліцейський човен. Втім, через відсутність чіткої координації між силовиками та несправність човна, дістатися на острів спецпризначенцям вдалося пізніше, ніж журналістам, що прилетіли на острів із знімальною групою на орендованому гелікоптері. Поліція отримала велику порцію критики та визнала власні помилки.

“Те, що мало розділити та розколоти норвезьке суспільство, об’єднало його та зробило сильнішим”.

Події 22 липня 2011 року в Норвегії забрали багато невинних життів, відкрили слабкі місця системи, та водночас вони змогли стати і цінним уроком для суспільства, породити потужний протестний рух проти ідей, які стояли за атаками 22 липня, відродити молодіжний активізм та рух у напрямку зміцнення демократії.

Те, що мало розділити та розколоти норвезьке суспільство, об’єднало його та зробило сильнішим. Тепер основним леймотивом норвежців є пам’ятати та робити все для того, аби нічого подібного більше ніколи не трапилося. А 22 липня залишиться датою минулих помилок та майбутнього розвитку.

Детальніше про події 22 липня, їх причини та наслідки, ви можете дізнатися з низки джерел: документалки, фільми (американський та норвезький), відкриті звітності справи та наукові дослідження, книжки, які стали безстселлерами—все це вже існує та продовжує активно створюватися для поширення інформації та засвоєння уроків. Всі ці матеріали доступні перш за все для норвежців та тих, хто володіє мовою, але з появою перекладів відкриваються також і для широкого загалу.

Автори:

Анатолій Кирилюк

співзасновник ГО “Українсько-Скандинавський Центр”,

проєктний менеджер Норвезько-української торгової палати

Наталя Іліщук

Проектна менеджерка ГО “Українсько-Скандинавський Центр”,

учасниця першої міжнародної програми для молодіжних лідерів на острові Утьоя