Вам іноді хочеться стати тією самою успішною тіткою, яка живе за кордоном, передає смаколики і приїжджає тільки на свята? І мені часом хочеться. Та поки я не готова на такі відважні вчинки, у мене є чудовий приклад сестри, яка більше 15 років тому наважилась і тепер може похвалитись норвезьким громадянством. Якось я мала нагоду пожити з нею кілька місяців і назбирала кілька інсайтів, якими готова поділитись.

1. У Норвегії немає ієрархії: усі звертаються один до одного на ім’я та на “ти”. І, здається, це чудово, коли немає вікового бар’єру, який може стати перепоною в спілкуванні різних поколінь. Рівень поваги тут оцінюється не просто формою звертання, а поведінкою загалом.

2. Якщо фразу “Ми те — що ми їмо” на 100% сприймати буквально, то норвежці були б найякіснішою та найкориснішою їжею. Харчові звички українців та норвежців кардинально різні. Українці готові простояти на кухні пів дня, щоб наготувати багацько їжі на тиждень вперед. Натомість для норвежців готувати впродовж 40 хвилин — марно витрачений час. Їжа в Норвегії готується щоденно, а час на її приготування не має перевищувати 20-30 хвилин.

3. Норвежці дуже дбають про те, що, коли і в яких кількостях вони їдять, але й тут не без винятків: робочі дні часто завершуються переглядом футболу та кількома склянками пива з чіпсами. Але дійсно шокуючим для українців може стати такий факт: уся їжа, яка залишилася після вечері, не ховається в холодильник “до кращих часів”, а одразу прямує до смітника. Якщо яблучко по дорозі з магазину легенько потовклося, воно піде туди ж. І тут, напевно, спрацьовує фактор різного менталітету. Українці й досі пам’ятають на генетичному рівні часи, коли їжа вважалася розкішшю, тому й ставлення до неї в нас більш шанобливе.

4. Окрім турботи про фізичне здоров’я, ментальному тут надають не менш важливого значення. Найменший стрес, як от прокинутись на годинку раніше, ніж зазвичай, не від будильника, а від якогось шуму, вимагає довгої реабілітації. Я зумисне перебільшую, а от про сприйняття звичайної ситуації як стресової — зовсім ні. Хоча норвежці часом бувають гарячковиті та різкі, вони стараються уникати будь-яких конфліктів. А от що вони точно гарно вміють, так це швидко та легко їх згладжувати.

5. Чи чули ви колись вислів “запізнитись на світлофор”? У всякому разі тепер — так. Поспішаючи на роботу зранку, коли кожна хвилина має значення, норвежці відчувають всю буквальність цього вислову: у цій країні часто можна зустріти світлофори, у яких кольори змінюються кожні 4-5 хв.

6. І нарешті одна з тих звичок норвежців, яку нам потрібно активно розвивати, — відповідальність. Вона проявляється у різних сферах життя: від сортування сміття до чесної сплати податків.

Одразу згадується один із цікавих днів під час мого проживання в сім’ї норвежців. Попередньо орендувавши причіп для машини, ми завантажили в нього весь “хлам” з горища та поїхали за місто. Прямували ми на спеціальне поле, де викидають побутові речі — від одягу до пральних машин. Для того, аби заїхати на територію, треба заплатити. Після цього витратити ще пів години, щоби порозносити різні види сміття по відповідних секціях. Між іншим, люди обмінювались чи віддавали речі один одному просто так. Бо викидали люди не власне сміття, а речі в хорошому стані, які просто їм більше не були потрібні.

Я думаю, для порівняння тут не варто нагадувати як виглядають шафи деяких українців з повними шухлядами непотрібних речей “про всяк випадок”. На запитання “Чому ви цим займаєтесь?” мені відповіли: “Ми — норвежці, і ми звикли дотримуватися правил”.

Ледь не забула додати, що люди в Норвегії дуже люблять проводити час разом із сім’єю. Щотижня зустрічатись великою родиною на дачі на барбекю, вирушати у невелику подорож чи навіть просто прогулянку в такій компанії — проста звичка кожної норвезької сім’ї.

Загалом, проживши кілька місяців у культурній столиці Норвегії — Бергені, я помітила не одну відмінність у буденному житті скандинавів та українців. Норвегія — про високий рівень життя, якісне харчування, турботу про себе, сімейні цінності і кайф від життя. Давайте й ми будемо прагнути до такого!

Оксана Гуцул